Василь Олександрович Сухомлинський – учитель з великої літери, один із видатних педагогів не лише в Україні, а й у світі. Розроблена ним педагогічна система збагатила науку новаторськими ідеями і положеннями, зробила внесок і в теорію, і в практику навчання та виховання. Педагогічна спадщина Василя Олександровича – цілюще джерело педагогічних ідей, рекомендацій, знахідок, добрих порад, які є актуальними і в наш час, час становлення нової української школи. Він все своє професійне життя присвятив дітям, бо вважав, що продовжуючи себе в дітях, ми створюємо не лише нову людину. Ми створюємо самих себе. Школа, яку він очолював багато років, мала назву «Школа радості» і це було цілком виправдано.
Сучасна українська школа має на меті досягнення особливого психологічного клімату, в умовах якого дитина почувалася б комфортно. Основні її засоби – такі як і в «Школі радості». Парадигма Нової української школи також тісно пов'язана з ідеями, які пропагував у своїй роботі Василь Олександрович Сухомлинський. В центрі усієї педагогічної праці великий учитель ставив особистість дитини. Метою НУШ є різносторонній розвиток особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності. Основна відмінність нової освітньої діяльності полягає у її компетентнісному підході. А В.О.Сухомлинський ще в 60-роках минулого століття намагався впровадити компетентнісний, особистісно орієнтований підхід в освіті. І лише тепер склалися умови для його повноцінної реалізації в НУШ.
Центром будь-якого закладу освіти є дитина. А поруч з нею неодмінно іде учитель. Не попереду, щоб показати свою обізнаність і важлтвість, не позаду, щоб підігнати чи вказати правильний напрям, а саме поруч – аби підтримати, порадити, на рівних поміркувати над вибором. Як же знайти шлях до серця дитини? Це питання хвилювало 35 років павлиського директора. І він нам відповів у статтях, книгах, які читають на усіх континентах.. «У руках педагога сильний і водночас небезпечний інструмент, який вимагає великої мудрості і обачності – влада над людиною», - писав В.Сухомлинський. Тому головним у роботі учителя він вважав любов, любов до дитини. «Любити дітей – це дуже тонка і мудра річ, любити дітей – це найскладніше людське вміння. Справжня любов поєднує в собі відповідальність та бажання добра». Тільки відчуваючи душу дитини, довіряючи їй, роблячи її своїм партнером під час роботи, надаючи можливість завжди висловити свою точку зору, можливо досягти певних результатів.
Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя. Дати дітям радість праці (в тому числі й інтелектуальної), радість успіху (і у навчанні теж), збудити в їхніх серцях почуття гордості. Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини. Саме таке партнерство між керівником і учителями, між учителями та учнями виділяв у своїй роботі великий педагог В. Сухомлинський, бо був переконаний, що лише на довірі один до одного, на співпраці можливо досягти результатів. Головною особливістю організації сучасного освітнього процесу також є педагогіка партнерства, яка виділена окремим розділом у Концепції НУШ і яка має бути пріоритетом у роботі сучасного учителя. Ми вкотре переконуємося, що педагогічна концепція Василя Олександровича високогуманна і демократична, органічно поєднує класичну і народну педагогіку. Вражає його любов до дітей. У записниках Сухомлинського, які він вів все своє життя, 3700 сторінок, кожна з яких присвячена одній людині – його учневі: "Три тисячі сімсот людських доль... Кожна дитина була світом – цілком особливим, унікальним". (Прослідковуєте зв’язок із щоденником спостережень?)
Сьогодні ми розглянули детальніше ті ідеї Василя Олександровича, які набули актуальності в час становлення Нової української школи. Першою виступила Юрчик Л.В., яка інформувала про формування ключових компетентностей НУШ, а саме – вміння навчатися упродовж життя крізь призму ідей Василя Сухомлинського (презентація).
Р.П.Таргоній-Коваль розповіла про особливості формування компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій (презентація).
Ковальчук С.О. розкрив секрети формування культурної компетентності з використанням методик В. Сухомлинського (презентація).
Результатами дослідження ефективності виховного процесу через моніторинг реалізації Концепції національного виховання поділила Никончук Н.В.
Завітавши «на гостину» до ідей Сухомлинського, ми мали змогу переконатися у тому, що необхідно прикласти максимум зусиль, аби діти у нашому закладі почували себе комфортно, не були обділені любов’ю, щоб освітні компетенції, які педагоги формують на своїх уроках, максимально переросли у ключові, тобто стали життєво важливими. Відомо, що учительська професія нелегка, і з кожним роком все ускладнюється та збільшується об’єм роботи. «Щоб мати доступ до цього казкового палацу, ім’я якого – Дитинство, ви повинні перевтілитися, стати деякою мірою дитиною – лиш за цієї умови вам доступна буде мудра влада над людиною-дитиною», – навчав великий педагог. Варто прислухатися!
