«Ті спогади, то вічний серця біль»

У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилася Афганська війна. Виповнюється 30 років відтоді, як останній підрозділ 40-ої армії обмеженого контингенту радянських військ був виведений з Афганістану. Афганська війна, брудна, неоголошена. Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі материнських сердець. У війни холодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика. Афганська війна забрала життя З360 наших українських юнаків. Ще понад 12 тисяч бійців України були поранені та скалічені. Афганістан - це рана, що не заживає.
Не відболить це горе, не виплачеться, не відпечалиться і на нашій Костопільській землі. Двом жителям нашого села теж судилося виконували інтернаціональний обов`язок. Це – Царюк Олег Олександрович та Прищепа Василь Євстафійович. Та не всім судилося повернуться живими до рідних домівок. Вічно молодим, повернувшись на рідну землю в цинку, залишився Василь Прищепа. Сім’я не дочекалася найдорожчого, найріднішого сина, брата, внука.
Вшанувати світлу пам`яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, дізнатися більше про трагічну сторінку в нашій історії, зібралися в Головинській ПШБФ. Вечір-спомин «Ті спогади, то вічний серця біль» розпочався поетичними рядками Галини Боровець. Увазі присутніх було представлно відеопрезентації про славних синів Головина «Юність обпалена війною» та «Йому було тільки 20», переглянули відеофільм «Афганістан», на заході лунали журливі пісні «Рідна мамо», «Кандагар», «Афганська епоха»
Ми низько схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і завжди будемо пам`ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.